Антоніо Канова
.svg){kind=small}
Антоніо Канова (італ. Antonio Canova; 1 листопада 1757, Поссаньйо, Республіка Венеція — 13 жовтня 1822, Венеція) — італійський скульптор, найзначніший представник класицизму в європейській скульптурі, зразок для наслідування академістів XIX століття (на кшталт Торвальдсена). Найбільші збірки його робіт — у паризькому Луврі й у петербурзькому Ермітажі.
Син бідного каменотеса, Канова рано осиротів і вступив на службу до венеційського сенатора Фалієро. Той дав йому можливість вивчати скульптуру. Маючи лише 16 років, Канова виготовив для свого покровителя статуї Евридики та Орфея, а у 1779 р. для венеційського патриція Пізано, групу «Дедал та Ікар». У наступному році він поїхав до Рима, де знайомство з класичними пам'ятками скульптури швидко розвинуло його вроджені артистичні здібності. Незабаром молодий художник посів визначне місце серед тогочасних скульпторів, і популярність його зростала з появою кожного нового його твору, поширюючись далеко за межі Італії. З усіх боків від вельмож сипалися йому замовлення. Папа Пій VII у 1802 р. зробив його головним наглядачем усіх мистецьких пам'яток у своїх володіннях.
Наполеон I запросив його у 1802 році до Парижа для виготовлення колосальної статуї (Наполеона) і для інших важливих робіт. Шедевр цього часу — Поліна Бонапарт в образі переможної Венери. Після падіння Наполеона у 1815 р. Канова енергійно сприяв тому, щоб мистецькі скарби, вивезені з Рима до Франції, були повернуті до Вічного міста; як подяку за це, так само як і за його незвичайний художній талант Пій VII наказав вписати його ім'я до Золотої книги італійської шляхти[it] і подарував йому титул маркіза д'Іскія.
Попри ці почесті й прихильність Папи, славетний скульптор внаслідок своєї сварки з кардиналами залишив Рим і останні роки свого життя провів на батьківщині, в Поссаньйо, поблизу Бассано. Він помер у Венеції 13 жовтня 1822 і був похований в соборі Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі у мавзолеї, який сам же спроектував за зразком давньоримських храмів.
За життя Канова мав репутацію найзначнішого зі скульпторів новітнього часу. У розвитку класицистичної скульптури він відіграв настільки ж ключову роль, що й Давід — у розвитку класичного живопису. Сучасники не шкодували сильних епітетів для опису свого схиляння перед даром Канови, який, як тоді здавалося, витримував порівняння з найкращими скульпторами античності. Його надгробки ефектні, портрети ідеалізовані. Проте ні «урочистий спокій композиції», ні «ясність і витонченість пропорцій» не вберегли Канову від звинувачень у «холодній абстрагованості образів, сентиментальній солодкуватості та салонній красі безжиттєвості гладкої, відполірованої поверхні мармуру», які висували проти нього пізніше історики мистецтва.
-
Персей з головою Медузи (Музей Пія-Климента) -
-
Поліна Боргезе у образі Венери -
Три грації (Ермітаж) -
-
Мармурова група "Тесей перемагає кентавра" (1805-1819) -
Скульптури у Художньо-історичному музеї Відня
_Antonio_Canova.jpg)
- ↑ а б в г д W. M. R. 1911 Encyclopædia Britannica/Canova, Antonio // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 5. — P. 204–206.
- ↑ а б в Сомов А. И. Канова, Антонио // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIV. — С. 300–301.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Канова Антонио // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Irwin D. Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в г д е ж и к RKDartists
- ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ http://www.accademiasanluca.eu/it/accademici/id/557/
- ↑ а б в https://www.metmuseum.org/toah/hd/nova/hd_nova.htm
- Der Brockhaus. Kunst.; F. A. Brockhaus GmbH, Leipzig, Mannheim 2006. ISBN 3-7653-2773-5. (нім.)
- Canova, Antoio [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] // «Dizionario Biografico» — Treccani
- Канова Антоніо [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 589. — 1000 екз.
- Попович О. Антоніо Канова: біографічний ескіз епохи Рісорджіменто // Епоха Рісорджіменто в історії та культурі Італії= l'eta del risorgimento nella storia e nella cultura italiana: колект. моногр. / за загал. ред. проф. Ю. С. Сабадаш. — Маріуполь: МДУ, 2018. — 271 с. — С. 118 — 207.
