Буремльське князівство
| Буремльське князівство | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Столиця | Буремль | |||
| Мови | Староукраїнська | |||
| Релігії | Православ'я | |||
| Форма правління | Монархія | |||
| Історія | ||||
• Засновано | 1452 | |||
• Ліквідовано | 1610 | |||
| Населення | ||||
Буремльське князівство — невелике удільне васальне князівство XV—XVII ст. у Великому князівстві Литовському (від 1569 — Речі Посполитій). Включало землі на Волині з центром у Буремлі (нині в Рівненській області, Україна). Перебувало у володінні родів Гедиміновичів, Курцевичів, Буремських. Гербом був готичний щит, на якому вміщено знак у вигляді перехрещених роздвоєних здолу вил.
Основу уділу навколо замку Буремль було покладено у 1366 року, коли його передано Олександру Коріатовичу, князю Подільському.
Згодом воно перебувало у власності князя Костянтина Михайловича і його сина Михайла Костянтиновича Курцевича, який мав титул князя Ольшанського і став родоначальником князів Курцевичів. У 1452 він отримав від короля Польського і великого князя Литовського Казимира IV Ягеллончика привілей на Буремльський уділ і став називатися князем на Буремлі.
Щодо походження князів Курцевичів у істориків, які вивчали проблеми литовсько-руської князівської генеалогії доби середньовіччя, немає одностайності. Польський знавець геральдики та генеалогії XIX ст. Юзеф Вольф зробив припущення, що Костянтин Михайлович був внуком Пинського князя Наримунта Гедиміновича. Аналогічної думки дотримується українська д.і.н. Наталя Яковенко. Натомість д.і.н. Леонтій Войтович виводить походження Буремльських та Курцевичів від Костянтина Коріатовича, князя Подільського.
У середині 1450-х років відбулося виокремлення Буремльського князівства, яке отримав старший син Михайла Курцевича — Федір Костянтинович, що започаткував гілку, представники якої від назви батьківщини почали писатися Курцевичами-Буремльськими, а згодом Буремськими. У XVI ст. власники князівства стали отримувати щорічні пожалування з доходів Луцького мита, які надавалися за оборону Волинського воєводства від нападів ногайських і кримських татар. Втім, у 1575 році під час набігу татар було захоплено й спалено Буремлю, завдано значного збитку князівству.
Після смерті князя Андрія Андрійовича у 1610 році князівство було поділено між родами Друцьких-Соколинських та Курцевичів-Булиг і припинило існування.
- Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa, 1895
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993
- Войтович Л. В. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII—XVI ст. історико-генеалогічне дослідження. — Львів, 1996. — С. 113—114
- Герасименко В. Родовід князів Курцевичів. В кн.: Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. Біла Церква, 2000
- Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника Національної академії наук України. — Відділ рукописів. — Ф. 5. — Оп. 2. — Спр. 7444/3. — Арк. 67
