Таджвід
Таджві́д (араб. تَجْوِيد, МФА: /tadʒ.wiːd/ — красномовство, риторика, ораторське мистецство) — правило орфоепічного читання Корану і відповідна коранічна дисципліна ('ільм ат-таджвід; араб. علم التجويد)[1], за допомогою якої досягається правильне читання Корану, що повинно виключити спотворення сенсу.
Таджвід має таке визначення:
Таджвід — це наука, через яку дізнаються, як давати кожному звуку належне і належне за артикуляцією та її властивостями.Оригінальний текст (араб.)اَلتَّجْوِيدُ عِلْمٌ يُعْرَفُ بِهِ إِعْطَاءُ كُلِّ حَرْفٍ حَقَّهُ وَمُسْتَحَقَّهُ مَخْرَجًا وَصِفَةً
Не треба думати, що таджвід існує для того, щоб ускладнювати вимову - навпаки, він призначений для виправлення читання Корану і вимови літер саме так, як це робив Мухаммед пророк. З цього приводу імам Джазарій сказав:
Таджвід — це не жування мови, не гортанні звуки, не викривлення щелепи, не здригання голосу, не подовження подвоєння, не переривання довготи, не дзвінкість читання в ніс і не стиск букви «ра»…Оригінальний текст (араб.)ليس التجويد بتمضيغ اللّسان ولا بتقعير الفم ولا بتعويج الفكّ ولا بترعيد الصوت ولا بتمطيط الشدّ ولا بتقطيع المدّ ولا بتطنين الغنّات ولا بحصرمة الراءات.
- Жування мови: Це випадок, коли людина говорить так, ніби в неї щось у роті.
- Гортані звуки: Це випадок, коли людина говорить так, ніби всі літери виходять із гортані.
- Викривлення щелепи: Це випадок, коли людина каже, пом'якшуючи всі літери. При цьому читання нагадує дитячий голос.
- Здригання голосу: Це випадок, коли в людини здригається голос, ніби він мерзне або готовий заплакати. Але це можна пробачити тоді, коли тремтіння голосу відбувається під враженням від прочитаного.
- Подовження подвоєння: Це випадок, коли людина надто довго зупиняється на подвоєних приголосних.
- Переривання довготи Це випадок, коли людина тягне довгі голосні, то знижуючи, то підвищуючи голос.
- Звонкість читання в ніс: Це надмірне розтягування букв, які читаються з назалізацією (араб. اَلْغُنَّةُ).
- Стиснення літери «ра»: Це випадок, коли у людини відбувається переривання читання у літері «ر».
Так що читання має бути «звичайним, як розмова від народження, як це робили араби, не впадаючи в неприродність» (А. Р. Суайд).
Суть таджвіда — в освоєнні вимови арабських звуків у випадках їх класичної (коранічної) фонетики у вигляді махражу.
Махраж — це використання встановлених механізмів вимови кожного звуку та його варіантів, що дозволяють досягати належного звучання.
Мовне значення таджвіда: покращувати, робити краще, але коли це слово вживається до тексту Корану, то визначенням цього слова є давати кожній букві її правила та характеристику, виходи та властивості, правила початку та зупинки.
Вивчення таджвіда є фард-кіфая, згідно з хадісом Пророка: «Найкращий з вас той, хто вивчає Коран і навчає йому інших».
Читання Корану за правилами таджвіда є фард-айн. Аллах сказав у Корані: «І читайте Коран правильно» ( Муззамміль 4). Вивчати таджвід необхідно тому, що при читанні Корану не можна припускатися помилок, а це можливо тільки при вивченні таджвіда.
Аль-Ізхар (الاظهار, с араб. — «ясне читання») — чиста вимова кожної літери, без назолізації. Якщо після нун сукуна або тануїну стоїть буква ізхара, то це правило ізхара.
Літери ізхара: ء ,ه ,ع ,ح ,غ ,خ.
Аль-Калькаля (القلقلة, з араб.: трясіння, рух) — точне вимовлення літери, оприлюдненої сукуном.
Усього букв калькаля 5: ﻕ ﺩ ب ﺝ ﻁ. Мнемонічне правило для їх запам'ятовування — слово قًطْبُ جَدٌّ.
- «Велика калькаля» (قلقلة كبرى) — найвищий ступінь чіткості та ясності — коли букви з сукуном стоять наприкінці слова з подвоєнням. Наприклад: الحجّ ,الحقّ.
- «Середня калькаля» (قلقلة وسطى) - середній ступінь, літери з сукуном стоять наприкінці слова, але без подвоєння. Читається чітко і зрозуміло, але не так як у першому випадку. Наприклад: مِنْ عَلَقٍ,احد.
- «Маленька калькаля» (قلقلة صغرى) — найменша міра, літери з сукуном стоять у середині слова. Наприклад: الفجْر بطْشة.
Аль-Ідгам (اَلْاِدْغَام) — це (з араб. асиміляція (подвоєння)) коли «нун-сукун» або «танвін» наприкінці слова перетворюється на наступну букву, подвоюючи її, і згодом ця буква читається з «ташдідом».
При зустрічі «нун-сукуна» або «танвіна» з літерами: م ن و ي, «нун-сукун» не читається, перетворюється на наступну букву, і наступна буква подвоюється. Подвоєння відбувається з назалізацією — це називається «ідґам магал ґуна».
Якщо ж за «нун-сукуном» або «танвіном» слідує одна з двох літер: ل ر, то подвоєння відбувається без назолізації і називається «ідґам біль ґуна».
Мад (араб. الْمَدّ продовження, подовження) — подовження голосного звуку. В арабській мові голосні поділяються на короткі та довгі, короткі голосні передаються листом огласовками. Для позначення довгих голосних використовуються так звані слабкі літери, які також називаються літерами подовження (حُرُوفُ الْمَدّ хуруф уль мад): ا و ي. Ці букви за певних умов служать подовженню голосних звуків. Наприклад, довгий [у] передається поєднанням літери و з огласовкой дамма над попередньою літерою: ـــُ و, довгий [і] передається поєднанням літери ي з огласовкой кясра під попередньою літерою: ـــِ ي, а довгий [а] з надписом попередня літера: ـــَ ا . При цьому слабкі літери ا و ي у всіх трьох випадках мають бути без розголосу, із сукуном.
Існує цілий ряд правил подовження, наприклад:
Мад тамкін مَدُّ التَّمْكِينِ (араб. зміцнення, затвердження), який можна віднести до لَوَاحِقُ الْمَدِّ (араб. «пов'язані обставини»).
Якщо перед يْ з сукуном стоїть літера, оприлюднена кясрою [ــــِــ], а потім знову йде ي з будь-яким розголосом (يَ, يِ, يُ), або якщо перед وْ з сукуном стоїть літера, оприлюднена даммою [ ـق و з будь-яким розголосом (وَ, وِ, وُ), то звук тягнеться з посиленням на 2 рахунки.
Наприклад, у виразі: لَفِيْ عِلِّيِّيْنَ за правилом мад тамкін слово عِلِّيِّيْنَ читається 'іллійїїна.
Мад тамкін зустрічається і в Корані, наприклад, у сурі Сімейство Імрану в аяті 20: وَالْأُمِّيِّينَ أَأَسْلَمْتُمْ
- ↑ Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — 315 с. : ил. — ISBN 5-02-016941-2.
- Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — 315 с. : ил. — ISBN 5-02-016941-2.
- Аудиочтение Корана. houseofquran.com. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 24 липня 2013.
