_-_no_background.png)
Замішанці — історико-етнографічна група українського населення, яка сформувалася у XV—XVI ст. на Закерзонні і проживала там до сер. XX століття, на теренах Стрижівського та Коросненського повітів сучасного Підкарпатського воєводства у Польщі. Була однією з локальних українських етногруп, проміжною між надсянцями та лемками, з власними мовними, культурними та релігійними особливостями. Проживала у замкненому етнолокальному ареалі, сформованому з кількох сіл-етноанклавів, що історично створили своєрідний «український острів» в передгірській місцевості, де їхня мова та спосіб життя мали риси як бойківських, так і надсянських говорів.
У 1945 році, на тлі післявоєнних переселень, 90 % замішанців депортували з традиційних місць проживання в Закерзонні на територію Української РСР. Частина з них осіла на Прикарпатті, в тому числі в передмісті Снятина (колишній Августдорф) та в навколишніх селах, де вони інтегрувалися в місцеве сільське життя, зберігаючи свої мовні й культурні традиції. Після депортації замішанці були частково включені до господарських та військових структур Радянського Союзу (СРСР), а деякі зазнали репресій у зв'язку з підозрою в підтримці місцевих загонів Української повстанської армії.
